
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Алло, братаны и сестренки! Ща расскажу вам свою историю, как я купила а пвп (альфа пвп) и смотрела индийское кино! Ужас, какой разрыв шаблонов, просто бомба! Не знаю, понравится ли вам, но я попытаюсь передать весь этот наркотический вайб, держитесь крепко, погнали!
Был один обычный вечерок, у меня закончились закладки, а я сидела без химки. Ну ты понимаешь, такой дипрессняк, просто ад! Решила сгонять к своему старому приятелю, чтобы взять у него хану. Ведь только она может спасти меня от дикого скуки и проблем.
Беру такси и прихожу к этому своему парню. Он сразу тащится, говорит, что вчера купил новый спайсик. Я, конечно, не против, попробовать что-нибудь новенькое. Беру чуть-чуть этой смеси и поджигаю. Бамбини, это был атас! Я летела, как космический корабль, и чувствовала себя просто супер-героем комедийных стендапов!
Но, как говорится, хорошо там, где нас нет. Так случилось, что спайсик кончился. Меня глотает пустота, и я понимаю, что мне нужно что-то ещё, чтобы продлить это состояние. Вот тут-то мне и пришла в голову мысля - а почему бы не попробовать а пвп (альфа пвп)? Ведь насколько я слышала, это ещё более крутая штука, чем спайсик! Героин, а чо?! Ну я взяла и решила, что попробую!
Вот такая я теперь экспериментаторша! Иду я такая по улице, думаю, где бы мне найти дилера. Какое же счастье, что я знаю пару знаков, по которым их можно узнать. Прохожу мимо одного парня, и он мне говорит эти самые магические слова: «Чё, эйч есть?» И тут я поняла, братаны, что нашла тот сорт товарищей, которые могут мне помочь!
Договариваемся, встречаемся в подворотне. Я уже представляю, как буду колоть себе прямо в вену это сокровище наркотического мира. Вижу, дилер достал канюлю, налил героин, руку уже тянет ко мне... И в этот момент я задумалась.
Стоит ли? |
Возможные последствия |
Да! |
Зависимость, смерть, рак, и прочее |
Нет! |
Может, неплохо бы узнать чуть больше о последствиях? |
Ну, ты понимаешь, я выбрала второй вариант, хотя сначала ручник уже был в руке. В общем, я передумала. Я знала, что героин - это такое грязное дело, и я не готова стать его пленницей. Хоть жизнь и бывает нелегкая, но я всегда нахожу другие способы получить удовольствие. Бросаю все, разворачиваюсь и ухожу.
И вот я дома, без а пвп (альфа пвп) и без ханы, но мне невероятно хорошо. Я поняла, что наркотики - это не строгое обязательство, а выбор каждого. Я выбираю жить свободно, без шлейфа запаха смерти вокруг. Я решила смотреть индийское кино, потому что оно всегда развлекает и поднимает настроение, не принося вреда моему организму.
Всем вам, братишки и систренки, хочу пожелать поменьше гонений на хану и эйч. Смотрите кино, смейтесь до слез, делайте жизнь яркой сами! Не жалейте себя, кайфуйте со всеми, только не забывайте про здоровье. Ведь, как говорится, здоровый наркоман - это самый крутой наркоман! Покеда, брателло и сестрица!
Оле-оле! Меня зовут Вася, а если быть точным, GangstaVasya. Вот я и расскажу вам забалдевшую историю про мою последнюю закладку, когда я чуть что через верещание мозги проспорил, что рассмешу попа в чёрном платье прямо в церкви. Ну, надеюсь, вы поняли кем я являюсь – настоящим наркоманом гопником, который всегда в тренде.
Думаю, помните, что у меня были на руках такие крутые химички. Так вот, чурка в наркоделе я чуть не стал профессионалом DMT, но потом решил попробовать другую срань. Зацепился я за закладку на кетамин, потому что слышал, что она дурь шикарная. Думал, что забодаемся так, будто нас затопил морф. А потом ещё и гидро грохнем – целься ближе!
Однажды, пялясь в потолок, передо мной открылось нечто гениальное. Идея, шиза, просто раболепная! Когда-то я видел видео, как там народ хохотал над дурами в церкви. Ну и я подумал, а вдруг и я смогу такой шейм устроить? Ведь попам не привыкать к марихуане, да и на наркотик, что эфедрон, они может и надавили уже. А тут такой кетамин, это же вообще похлеще, чем на дуплить шоколадок!
Но, беда моя, закладка на кетамин тощая оказалась. Ну какая такая херня? Полторы пудовки пропала! Я в ступор впал, жопа горела от невыполненного задания. А нашел-то я дьюцовую заправочку, которая тему держала. И такая фигня – пропала! Щастье, конечно, не сыграло в руках, как нарезало кокаин, но всё равно не приятно. Фигли закладку такую крутую упустить - будь я рассмешителем попиков.
Да, чувство отсутствия кетамина меня сожрало со страшной силой. Этот тяжелый воздух, словно пара водку нажрал вместо меня, проникал в каждую клеточку моего измученного тела. Я валялся на своей откровенно говноватой кроватоне и понимал, что без этой химии я не смогу шитпостить в этом мире! Постоянная дымка туманила мою голову, снимало острые углы бытия, но сейчас я просто провалился в бездну.
Но понеслась! Я снял телефон и звоню своим наркобратвам. Говорю, что кетамин закончился, а развлекуха нужна. Подискутировали, надумали найти замену. Город сдам добру, спрашивайте - спросите. Через несколько дней мне позвонили и сказали, что могут заканчивающимся коксом поделиться нарезкой. Ладно, думаю, хоть что-то. Не может поп долго в кайфе из кокаина лежать. Заказал я пару грамм от друзей, подумав – всё будет нормально.
А всё оказалось наоборот, брат. Мне достался не кокс, а говнококс какой-то, настощий. Я не знаю, чем они его разводили, может, плевали туда перекати-поле с парагвайской макой, а может, солипсисты своих синтетик бросали. А может, это вилами по воде писали, дрянь такую выдумали, чтобы меня шибануть. В общем, нарезка была не наша, кайфа не было, только хандра охватила. Марик я своим руками не сажал, но это явно гидро другой ванны вышло.
Но ничего, я не сдался. Мне нужно было тявкнуть на попа, чтобы стать настоящим рассмешителем ордена негодования. Снова я сделал заказ у своих напарников по наркотическому ражёнтства. На этот раз они предложили мне закладку на LSD. Почему бы и нет, думаю я, закрутив затяжку, и заказываю себе пару сушиков.
День Х настал, и я подошел к церкви. В руке была небольшая бумажка, на которой друзья мои скинули кусок своего счастья. Я съел его и ожидал, что всё вокруг меня начнет быть прекрасным, как в психеделическом ролике на Ютьюбе. Но вместо того, чтобы уйти в нирвану, я начал понимать, что нашел себя в аду. Весь мир стал казаться каким-то искаженным, как будто все вокруг враждебно настроены ко мне.
Я уже представил, как прихожане будут смеяться от моих шуток, а поп разрыдается от смеха. Но всё вышло совсем по-другому. Как только вошел в церковь, у меня начался приступ паранойи. Видимая мне реальность и та, что я наблюдал внутри своей головы, слились в одно целое. Я начал видеть странные, искаженные образы, несмотря на то, что ничего подобного на стенках не было. На меня давила адская тревога, и я попросту не мог отвлечься от этой дурочки. Я понял, что всё, что мне нужно – это просто быть самим собой, без этой вереницы наркотических штучек. Я понял, что без шуток, кексов и галиматьи нельзя жить. Я решил шагнуть в большой мир настоящего веселья без запаха ацетона и вкуса говна во рту.
И вот такая история, друзья. Возможно, в моей жизни было много ошибок и плохих поступков, но я не пожалею о них. Я прожил свою жизнь так, как хотел, и это лучше, чем притворяться, что ты неизменный святой. За место лицемерия я получил урок жизни и шок толерантности. Теперь вместо закладок и морфа я выбираю свободу и реальное существование.
Всем спасибо, кто дочитал до конца. Если вы вдохновились моей историей и решили бросить шизу наркотиков, то честь и хвала вам! И помните, всегда найдутся друзья и братья, готовые помочь, понять и поддержать вас.
Peace out, наркоманы! Берегите свою голову и помните, что жизнь – это не только дупление шняги, а главное – ощущение её кайфа без химии в крови!